Japanese mimetics

要旨

Статтю присвячено дослідженню міметичної лексики японської мови. Ця тема привертає увагу багатьох дослідників з різних причин. По-перше, за різними підрахунками, кількість ономатопоетичних лексем у японській мові сягає більше тисячі одиниць, що суттєво вирізняє цей шар лексики від інших мов. По-друге, ті категорії, які в інших мовах передаються за допомогою словосполучень або опису, у японській мові виражаються шляхом ономатопоетичних слів, за якими закріплені певні значення. По-третє, це багатий матеріал, який ілюструє різноманіття засобів японської мови загалом і дає змогу глибше пізнати японську культуру. Традиційно в японській лінгвістичній школі виділяють три класи ономатопів: ґіонґо (аналог терміну «звуконаслідування» у вузькому розумінні), ґісейґо (часто перекладається як «звуконаслідування», але вужчий термін, ніж ґіонґо) і ґітайґо (аналог терміну «звукосимволізм», у різних джерелах також має назви «образонаслідувальні» і «звукозображальні» слова). Крім того, виділять такі класи, як ґіджьо:ґо, канкакуґо, канджь:ґо, ґійо:ґо. Стаття присвячена міметичній лексиці, до якої зазвичай зараховують «ґітайґо». На відміну від інших двох традиційних класів, ця лексика не має звукового аналога, що створює проблеми при викладанні цих одиниць здобувачам вищої освіти й перекладі українською мовою (наприклад, коли людина «багатозначно усміхається», говорять «にやにや» («нія-нія»); коли літня чи втомлена людина «йде, похитуючись» – «ふらふら歩く» («фура-фура аруку»)). Проте це тема інших досліджень. У статті надається визначення понять «ономатопея», «ономатопоетичні одиниці», «міметична лексика», «ґітайґо». Зосереджено увагу на відмінностях тлумачення терміна «ономатопея» в європейській і японській лінгвістиці; проаналізовано й узагальнено різні підходи японських мовознавців до класифікації ономатопоетичної лексики; указано основні особливості міметичної лексики «ґітайґо».

主題